|
Вже сотий день вгризаються гранати В Малахів окривавлений курган, І армії британської солдати Ідуть ка штурм під хриплий барабан. Фортеця ж Петропавловськ-на-Камчатці Занурена в звичайний мирний сон. Кривий поручик в рукавичках вранці Обходить свій місцевий гарнізон. Сідий солдат, відкозирявши мляво, Спросоння щось про пильність проказав, І між гармат блукає, мов проява, – Теж гарнізонна, – худорба-коза. Ні звісток, ні листів. Як не проси їх, Вони забули там, за сім морів, Що тут, аж на краєчечку Росії, Живе поручик й рота єгерів... Поручик довго дивиться з лафета На південь, в море, де в туманній млі – – Невже сьогодні буде естафета? – На обрії маячать кораблі. Він дивиться в трубу свою підзорну: Зелено-білі горнучи вали, Построївшись в кільватерну колону, Британські судна до фортеці йшли. За чим прийшли вони із Альбіону? І з чим прийшли? Напевно ж, не з добром. Грім пролунавші перед бастіоном Внизу на хвилях шваркнуло ядро. Півдня палили, заповзявшись наче, Аби вогонь містечко геть пожер, І от уже з вимогою про здачу На бастіон зійшов парламентер. І, щоб кульгавість кляту приховати, – Постава й гідність важать на війні, – Британця щоб зневажливо.прийняти, Поручик сів на лавці при стіні. Що захищать – зіржавілі гармати? Нікчемний клаптик сірої землі, Забутої всіма? За що вмирати? І чи вмирати варто взагалі? Він крихітку землі розтер рукою – Жаль віддавать британцю з корабля: Усе-таки земля, добута кров’ю, Хоч і забута, а таки ж земля. Чи ветхий прапор додавав відваги, Чи він затявся на своєму – стій?! – Ні, я не підпишу твою бомагу, Так і скажи Вікторії своїй! Уже давно британців відтіснили І полатали на дахах листи, Уже давно померлих схоронили, Соснові їм поставивши хрести. І аж тоді, – це ж треба так спішити! Кур’єр столичний через рік – устиг! Привіз наказ, де: заходів ужити Й солдатів до присяги привести. Прибув і капітан новий потому Командувать, продовжувать війну. А що поручик? Видали старому Якусь там пенсію і повну відпускну. Блукав він по фортеці, бідолаха, Не поспішав іти до корабля... Казенна байдужісінька бомага, І недоладна дорога земля...
|