|
Той самий довший день на рік З далекозорістю пророка Нам видав спільний оберіг На всіх, на всі чотири роки. Біда такий вдавила слід, Стількох в могилу положила, Що двадцять літ і тридцять літ Живим не віриться, що живі. До мертвих, кинувши дома́, Все їде хтось із рідних й бли́зьких, А час – все додає у списки Іще когось, кого нема... І ставить, ставить обеліски.
|