|
Жди мене, і я; вернусь. Тільки ревно жди. Жди, коли дощі, як грузь, Ллються на сади. Жди, коли сніги метуть, Жди в палющі дні, Жди тоді, коли не ждуть Тих, що на війні. Жди, коли не відповім На твої листи, Жди, коли набридне всім Ждать, з ким ждала ти. Жди мене, і я вернусь, Не бажай добра, Як порадить хто комусь, Що забуть пора. Хай повірять мати й син, Що мене нема, Хай у сяєві сивин Сяде мовчкома І за упокій вино П’є товариш мій. Жди. І з ним ти заодно Випити не смій. Жди мене, і я вернусь Всім смертям на зло. Хто ке ждав, шепне комусь: «Щастя помогло!» Хто не ждав – позаздрить нам, Тільки не збагне, Що з вогню своїм жданням Ти спасла мене. Як пройшов я всі фронти – Хто мені поміг? Просто ждати вміла ти Краще від усіх!
|