|
Жди мене, і я вернусь. Тільки дуже жди, Жди, коли у серці груз Жовтих злив біди, Жди, коли сніги метуть, Жди, коли жара, Жди, коли вже і не ждуть Від судьби добра. Жди, коли із дальніх місць Лист мій не іде, Жди, коли вже надоїсть Тим, хто разом жде. Жди мене, і я вернусь. Тих не слухай слів, Що злетять з чиїх-то вуст: «Все забути слід». Хай повірять мати й син, Що мене нема, Хай зберуться друзі всі, Принесуть вина, – Ллється хай гірке вино Помином душі... Жди. І з ними заодно Пити не спіши. Жди мене, і я вернусь. Всім смертям на зло. Хто не вірив, що спасусь, Скаже: – Повезло. Так. Та знала тільки ти, Що біда мине – І чеканням тим святим Ти спасла мене. Те, що вижив, не закляк, – Не чудесний збіг: Просто ти чекала так, Як ніхто б не зміг.
|