|
В тім саду, де ми зустрічалися, Ніжні хризантем, – розцвіли квітки, І в мені з того – заквітчалися Почування кохання п’янкі! Кращих днів – кращих літ Одбуяв – дивоцвіт, Та любов ця, стара, – Не вмира, не вмира! Спорожнів наш сад під сумним дощем, Все – за мрякою, навкруги, – щеза, І, несамохіть, – закипа сльоза Над змарнілим кущем хризантем! Кращих днів – кращих літ Одбуяв – дивоцвіт, Та любов ця, стара, – Не вмира, не вмира!
|