|
Море пахне парусами І старовиною, Пахне сіллю, небесами, Вітром і смолою. А один прибув до моря: – Де ж та, – каже, – дивина? Хе, вода собі та й годі До самісінького дна. Бутерброди з’їв і далі – По курортній магістралі. Дома він відповідав На питання сина: – Море? Це – така вода Синя. Я не став би сперечатись – Дивака того шкода. Як це – з морем пострічатиеь І сказать лише вода?!
|