|
Здається часом казкою весь світ. Чому це – важко зрозуміть. Звичайний дощ приніс привіт, Спадають краплі з віт. Знайоме в натовпі майне лице, Очей цвіт-бірюза. А в них блищить Садовеє кільце, А в них біжить Садовеє кільце І літняя гроза. А я іду, крокую по Москві, Простори всі пройду без меж, Солоний Тихий океан, Тайгу і тундру теж. Вітрило підніму я на човні, Бо мріями живу. Якщо ж за домом сумно вже мені, Знайду в снігу фіалки запашні Й згадаю про Москву.
|