|
Дико гавкали собаки В загасаючу вже даль, Я прийшов до вас у фраку, Елегантний, як рояль. Холодно і мокро стало, Тіні стигли тут і там, Вікна сльози проливали, Як герої мелодрам. Ви сиділи, як на сцені, Дуже схожа на портрет. Мовчки стиснув у кишені Я холодний пістолет І тримав донизу дулом. Стрілити крізь фрак мені? Я все думав, думав, думав – Чи вбиватиму, чи ні? Вогкість діяла осіння – Стримати тремтінь не міг, А ви впали на коліна До моїх красивих ніг. Постріл, дим, вогонь між нами, І нічого більш, на жаль. І я ліг вперед ногами – Елегантний, як рояль.
|