|
Ах, потону я в Західній Двіні, Або загину якось там інакше, – Не пошкодує Всесвіт по мені, Та по мені товариші заплачуть. Вони мене на цвинтар віднесуть, Старі образи і борги простивши. Скасовую військовий я салют, Громадську панахиду відмінивши. Не буде вранці траурних газет, Їх читачі ніде не заридають, Прости-прощай, Центральний Комітет, Ах, гімну наді мною не зіграють. Ніколи я не їздив на слоні, Великі у коханні мав невдачі, Не пошкодує Всесвіт по мені, Та по мені товариші заплачуть.
|