|
Ніч у вагоні – то мені Найбільше щастя. У вікні – Якісь незлецькі халабуди Перетинають мої груди, Наскрізь ростуть із мого чрева Розкидисті кущі й дерева, Під серцем раптом ватра сяє, З очей зліта пташина зграя, У носі й трошки на вустах Димлять фабричні труби – жах! І просто з-посеред чола По річці баржа проплива. Весь по горбах скачу – аж маю. А поруч пляше склянка чаю.
|