Із драми «Наречена»Воєвода престарілий, трохи маючи ще сили, на війну гайнув. За дубовими дверима, за запорами твердими він жону замкнув. Престарілий – тож ревнивий, недовірливий та мстивий... Тільки все ж – війна! Бився воєвода, доки не пройшло чотири ро́ки. Як там та жона? А жона не помарніла, – з вікон двері наробила, й через рік чи два сповиває сина Яна та про переста́рка пана пісеньку співа: «Ой, люлечки-люлі, синочку мій милий! Якби воєводу татари б убили! Татари би вбили, вовки би задрали! Ой, люлечки-люлі, синку́ мій удалий...»
|