|
«Кого, ридаючи, прикличу Тугу ділити і мій сум? На чужині кому у звичай Торкнусь пісень тужливих струн? Загасну, бідний, я в неволі! Тугу мою й печаль мою Про волю давнішню і долю Німим стінам передаю. Моєї б стогони печалі І ланцюгів іржавих звук Святі, о, вітри, ви домчали На батьківщину без потуг І в мирній кущі повторили, Де батько й матінка моя Мене леліяли, любили! Брати ж? О, грішниця сім’я! Іноплемінникам за злато Від стад, єлею і вина Ви рідного збулися брата, Як на заклання шлють овна. О боже, боже Іудеї, Землі творителю благий, Прости їм, рідним лиходіям, Мені ж покірливість пошли!»
|