|
Упітьмі, в найскрутнішу хвилинку, Хай яка там біда – я молю! Не примушуйте плакати жінку, Ні від сорому, ні від жалю. Хай задують останню жаринку І у серці зросте полова. Не примушуйте плакати жінку! Через ваші жорстокі слова! Забувайте сварки! І прощайте І цвітіть, наче квіти в саду! Я благаю вас – не виміщайте На жінках своє горе й біду! Як би вас не крутило у плаванні, Скільки б разом не випало літ, Не примушуйте жінку плакати, Зачаївши образу на світ. Хай дістанеться вам нагородою За старання безсонних ночей, Жінка гарна душею і вродою, Без сльозинок в куточках очей.
|