|
Важкий для мене шум життєвого буття І витончений ряд розмов отрутно-спритних, Пустий калейдоскоп, завжди одноманітний, Болючих для очей безглуздостей життя. Це стомлює мій ум, привносить в погляд втому... Люблю години ті, коли шепоче бог, Коли, закохані, – зливаємось удвох Й п’ємо у сутінках відраду непритомну. Благословляю я – ту тишину святу, Що дише ніжністю: задумливо і гучно. І наші дві душі зливаються в одну, Як дві мелодії в гармонії стозвучній!
|