Так от і ходжу
На вершок від смерті,
Вирок свій ношу
В синьому конверті.

Лист тяжить давно,
З осені, завчасно.
Слово в нім одно –
Коротко і ясно.

Мабуть я тому
Смерть свою минаю,
Що той лист кому,
Поки що не знаю.
Тетяна Чорновіл2015