Ходжу, зітхаю тяжко,
Крізь нелегкі думки
Я смикаю ромашку
За білі пелюстки.

Страждання і тужіння
Здолати сил нема,
Прадавнє ворожіння
В лічбі зведе з ума.

З обскубаним букетом
Я до дверей спішу,
Ось зараз під секретом
Я їй усе скажу.

І Ліда із зітханням
Кивнувши на букет,
Чомусь назве коханням
Хлопчачий мій секрет.
Тетяна Чорновіл2015