|
Наче Ной я, з морської хвилі Голубів усе шлю вперед, І в пустельні простори білі Мріє трепетно їхній злет. Та все слабші пташині крила В стужі сніжному віражі, Крига борт корабля покрила На останньому рубежі. Вороття не таю розраду, Бо закутий ковчег в льоду, В заметіль до мого Арарату По льоду що є духу йду.
|