|
Білим біле небо. В білому снігу. Жду поміж ущелин дівчинку-пургу. Зрушивши каміння, боса мчить здаля, Під її ногами горбиться земля. Дівчинко-красуне, розкудлана моя, Ти – моя родина, ти – моя сім’я. Як ступаєш лісом – хилиш ліс униз А на небо глянеш – меркне неба вись. Між камінням білим блуд мій не мине, Візьми мене за руку і виведи мене В сон, де зелень, луки, вітчизна дорога... Дівчинко кудлата, красунечко пурга!
|