|
Палацами криштальними, Доріг витками дальніми Сніжить ліловий ліс... Мої розмови вольнії, Мої вірші крамольнії В пекучих перлах сліз. Безлюддя з кучугурами, Урочищами хмурими Зневір’я крижані, Де між модрин у заростях Не пошук істин мариться, А їжа день при дні. В щоденному обов’язку Молитись Богу боязко Безбожники ідуть, Слабими, безтолковими З лопатами совковими Шеренгами встають. В плащах, зігріті сварками, З німецькими вівчарками Пасуть людей стражі. Й за віхолами срібними Здаються непотрібними Вірші...
|