|
Од Чекая до Таскана Магаданський дзвін стакана Хай звучить усюди враз. Тож приймайте привітання, Й дивовижні побажання В новорічний добрий час. До обіду щоб омлети Запіканки та рулети – Хто як схоче смакував. Рік щоб без голодування, Ще й на кухні чергування Головлікар заснував. І щоб хворим сотню порцій Гуліверових пропорцій Призначали би per os, Зник би в спогади без сліду І пропав навіки з світу Поліавітаміноз. Ще щоб тропік Козерога Підтягнути була змога, І тоді серед зими Розквітали б тут піони, Апельсини і лимони І цинги не знали ми. Щоб для нас таке ще диво: Кулінарно і правдиво В руслах дієтичних чар Ріки скрізь текли в тумані (Береги – чуреки манні Води – рисовий відвар). Не знайти б тоді поносу На Милчі та Сінокосній, Рівна «Шига» теж нулю. І щоб хворі дізнавались Негативний лиш аналіз, Тільки мінус а не плюс. З півдня щоб вітрів завії Враз крупозні пневмонії Побороли в час зими. А роздуті всі аорти Відправлялись на курорти Десь на південь Колими. Про кардити і коліти, Про остеомієліти Лікарям лиш спогад був, І з життя б пропали драми, А про різні рани й травми Навіть Траут позабув. Вознесли б кулінарію, Гнали б геть дизентерію З лікарняних наших сцен. Я писав би тут поеми Про кончину епітеми І пропажу тбц. В таборах щоб навіть дальніх Кількість наслідків летальних В нульовий зійшла процент. Й результатам цим з журбою Дико заздрили б обоє – Гіппократ і Парацельс. Ад’ютанти Ескулапа Праці лікарів Севлага Проведуть детальний лік. Койко-днів, деко до трупів, Калоражу каш і супів, З кухні виданих за рік. Й дорахують аж до поту, Скільки з койки на роботу Роботяг вдалось звести. Скільки, звівши на латину, Сульфідину, нікотину – Може ще й абрикотину, Аллаші, бенедиктину Треба хворим підвезти. Напустивши міну строгу, Ескулап накине тогу І зійде з Олімпу вниз. Скаже важно: ви в змаганні Всіх медпунктів в дні останні Заслужили перший приз. Та щоб вам його віддати, Маю дещо запитати З історичних запитань. Бо для лікаря, вістимо, В час тяжкий недопустимо Забуття медичних знань. Скільки було препаратів В заповіті Гіппократа? Чом на роль гомеопата Взяти повара пора? І яким медикаментом Вміли зцілити студентів Давньогрецьких імпотентів. І які він елементи В складі мав? ... Et cetera... Чим в оману вводив просто За столом з ланцетом гострим Знаменитий Каліостро, Звівши вверх брову одну? І, скрививши пику гожу, Швидко – герцогу чи дожу – Випускав він кров дурну? Як в бою під Аустерліцем У французів і австрійців Був обладнаний медпункт? Де Наполеон всю битву З муки гострого коліту Спав, забувши про редут? Як добився Йосиф Флавій Шани й лікарської слави Із несмілої руки? Справді лікували нерви Дуже вдало у Месмера І в Шарко, чи лиш чутки? А чому Більрот і Лістер З хірургічних вдалих істин Мали першість чистоти? І чи дійсно Василь Боткін Хворим на суху чахотку Не жалів ту пляшку водки, Що у гості мав нести. Скільки лікар збавив морсу, Щоб Людовіку Каторзу Розчинити діамант, Щоб і далі той спивався Й на безсмертя сподівався, Як коштовний варіант? Хто, як не алхімік, винний, Що пропав товар безцінний, Джерело всесильних див? Він крізь вир думок одчайних З дріжджів пекарських звичайних Еліксир наколотив. Стлів недокурок останній, Ескулап на всі питання Вірний мав від на одвіт. Ад’ютанту він на вухо Щось шепнув – і вмить із кухні Принесли богам обід. З жиром риб’ячим по кружці, По м’якій пухкій ватрушці «Пайки» хліба по «горбушці» Нам по честі піднесли! Ще й чаї богам – гарячі! Їх лиш хворі, й то ходячі Здобувати в нас могли. До борщу дали свинини, Наче ми на іменини Ескулапові прийшли. По півмиски каші гречки, А на дні – шматки овечки. В ар’єргарді смакоти – По три порції в компоті Яблук золотих (бо вроді Урожаєм нині горді Гесперидові сади). На прощання Ескулапу Ніжно тиснули ми лапу, Час було в зворотній хід. До уколів і компресів, В світ абсцесів і парезів, Діатезів, діурезів – В лікарняний звичний світ. І точились би нізвідки Балачки лиш про наїдки Між палатами без меж. Про пікантність маринаду, Ваговий недолік лярду І котлет домашніх теж. Між собою б звели в тугу Спір про щуку та севрюгу На Лукуллових столах, Виясняли б роль редису І нечищеного рису Для скорбутів і пелагр. Перейшли б до реалізму Про могучу мильну клізму Й інший гам по пустяках. Засинали б мало-мало Під заморським покривалом У Морфея на руках.
|