|
Найкращим знаний здавна Російський богомаз, Що з пензля цілив славно «Не в бровь, а прямо в глаз». Сільських знайомих модниць Возніс на небеса, Вдягнув під богородиць – Ікони написав. Вістимо – він язичник Без всяких викрутас, З простого люду виник Його іконостас. Та клобуки і митри Знайомих мужиків З такої йшли палітри Й поезії рядків, Що найстрогіший схимник, Святий ще при житті, Радів, як іменинник Дарунку красоті. І Бог їх не осудить Хоча б тільки тому, Що їх не судять люди, Послужливі йому. Петро узрить Андрія Під ангельським вінцем, Хрестившись, присмиріє І ниць впаде лицем. В картинній галереї Не храм, та все одно У схожі емпіреї Возносить полотно. І заніміли люди Здогадкою про те, Що на картину чудо З небес зійшло святе. Його явила зразу, Довершено легка, Простого богомаза Піднесена рука
|