|
Від сонця прикривши проміння ясне, Вже сиві поети читають мене. Ну що ж – то мені відступати не можна. Мов струни, рядки налаштую тривожно. І тонуть в ліричній розбурханій зливі, І тягнуть на дно ті рядки бунтівливі... І вгадую обриси в полум’ї слів Згорілих моїх кораблів...
|