|
Я цілюсь кепсько, не без того, Я забираю надто вверх, Хоч не дійду до холостого, І постріл мій – не феєрверк. Ні, я не вимолив удачу. Ствол, що розпікся гаряче, У постріл дав тяжку віддачу, Мене ударивши в плече. Всього за мить до перегріву, Коли, здавалось, у стрілка Не мала влучності від гніву Уже невпевнена рука. На землю кинутий з розгону, Я знав, забрьохавшись чимдуж, Що стану влучним, як схолону В грязькому осуді калюж.
|