|
Хто до гірських тяжіє далей, Уже захованих у млі, Минуле бачить до деталей, Немов у збільшувальнім склі. Із смертних дат скорботні числа, Крізь камінь, ніби через скло, Шукає там хоч краплю смислу, Щоб якось виправдати зло. І козириться відщепенством, Сховавши під полу, хіба, Рукопис, де з таким блаженством Його лютується журба.
|