|
Я про дерева не пишу, І олівцю я накажу Минати всі пейзажі. Що в очі кинеться при дні, Те в місяця блідім огні Замажу тьмою сажі. А скали – скали в далині, Вже не такі стрімкі мені, Як у колишніх думах. Та й досі ще мені близькі Зажури напади людські, Відчутні в ночі шумах.
|