|
Слова – то зерна незначні, Бо сили мають мало, Щоб у безплідній стороні Їх рунню лід ламало. А коло пісні слів зело Розквітом оживає, Все, що й за розмір забрело, У відступ не ховає. Снаги дає зазнати втіх Врожайними жнивами, Що досягти б за вік не зміг Слізьми та молитвами. І в цих льодах, у забутті Сяйне розрада пізня. Та лиш тоді, тоді, тоді, Коли й життя – як пісня.
|