|
Я в воді не тону І в огні не згораю. Бо аршин в ширину Аж на три в довжину – Площа виміру раю. Тільки міру земну Нам урізали впору. Для останнього сну У могил глибину – Всі впритул без розбору. Тісно збились у тьмі, Мов неволею скуті. Полягли тут, німі, У злиденній юрмі, Де й імення забуті. Уляглись мертвеці, Чвар ніхто не здіймає. І дурні, й мудреці, Чи сини, чи отці – Сліз і лиха немає. Стисли вироки скрут, Що й могила – за щастя, Як рятунок від пут. Тільки й тут, навіть тут Розігнутись не вдасться.
|