|
Я хотів би зовсім трохи! Бути б я хотів обрубком, Змученим людським обрубком... Спечені морозом руки, Скалічілі зовсім ноги... Жити б стало дуже сміло Куце знівечене тіло. Я б зібрав всю слину в рот І красі з моїх щедрот Плюнув у мерзенну пику. Бо на неї, святолику, Не молився би весь вік Той, хто звідав біль калік...
|