|
Я дім свій рідний кину Й зірвусь у даль стрімку В погоні до загину По першому сніжку. Під світу улюлюки: Ату його, ату... З зубів старої суки Жмут слини на льоту. Світ псів червонооких, Обледенілих морд, В спесивих ролей стоках – Жага собачих орд. Біжу я, мчусь, аж вуха Прищулю на бігу, І серце рве щодуху Гонитва по снігу. Із виєм кобелиним, Вже за стрибок, мабуть, За гри чужої плином Земну закінчу путь.
|