|
Горезвісний туз бубновий, Ззаду – з жерсті номерок, Жах ганебної обнови З-за плеча карбує крок. Золотії стогнуть труби У заметах льодяних, В музикантів стигнуть губи Від морозу й дум стидних. Факели лахміттям наглим Рвуть у чорний сніг огонь. Кволий духом з тілом чахлим Кров’ю харкне між долонь. Хто міцніше має тіло Тільки духом заслабкий, Тут же кається несміло В чім примусять в час тяжкий. Ну а хто незламний духом, Виніс тілом муки жах, Смисл подвійний вловить вухом В мелодійних віражах. І в страшній системі глуму Крізь нахмурену зиму Серед гуркоту та шуму Пекло бачиться йому.
|