|
Вже не той уділ, не наша Участь мертвеця. Згуслі мов гречана каша, Віспини лиця. Склом над ледь відкритим ротом Очі з-під повік. На щоці засохли з потом Краплі сліз навік. Сохне в плетиві сумному Миршава трава, Де на ложі кам’яному Стигне голова. Над такою головою З синявим лицем – Ні надзору, ні конвою Поруч з мертвецем. Залишилось караульних З ним хіба що два: У ногах жорсткий багульник І розрив-трава.
|