Пливу, пливу – і жду пориву
Стрімкої хвилі з глибини.
Лечу, вчепившись хвилі в гриву,
Чи бачу сни, потайні сни.

Де над землею поза снами
Шаліє, блискає гроза,
І спалених мостів димами
Ядуче супить небеса.
Тетяна Чорновіл2018