|
Ні версти, ні роки – ніщо не страшне, Мов витоки істини, вічне Тримає плечем небеса осяйне Нескорене сяйво північне. І нас не роздавить глухий небозвід, Не рухне над сутністю фальші, Не втисне в біблійний узорчатий лід Розпалені голови наші. Порука – огню ці стовпи льодяні, Що в ніч на них сперлося небо... Я радий, що віриш ти в мене й мені, І я повернуся до тебе...
|