|
Упадуть мої рядки Смутком ягід спілих, Мов віршовані думки З віт обледенілих. На жорсткий криштальний сніг Бризнуть марно трохи, Хтось заблудлий знайде їх Льодом край дороги. І брудний змішавши піт З чистою сльозою, Він збере ліловий лід Мерзлою красою. Лід медовий прийме вмить, Як терпке причастя, Й висхлим ротом заскимить Судорога щастя.
|