|
Балачки про зваби волі Стихли, як розсвіт замрів. День новий – назустріч долі По слідах богатирів. Живоття хмелі забуті, Спиті в закутку до дна, У веселощів отруті, Що нахлине в дім сповна. Все ж, Росіє, у знемозі У розквіт твій марю йти, Щоб відчути глипи косі Й зверхньо скривлені роти.
|