|
Віку, зжитого не так, Скалки від душі в’язниці Я швиргаю на верстак Із книжкової полиці. Щоб слюсарний молоток І зазубрені зубила Зломи збили всі в жмуток, Що недоля роздробила. Молотом я паровим День при дні кувати ладен, Знов щоб аркуш став живим Без кровоточивих саден.
|