|
В заболоченні Чукотки, Скраю світу між горбів З тоскним острахом чахотки, Голосний заводжу спів, Добуваючи з-під спуду На догоду злому дню Чарівні коштовні руди, Повні трепету й огню. Спів тяжкий з легень безсилих Вже й не видихну як слід, Не знайду мелодій милих Серед сирості боліт. Пісня кров’ю з горла хлине В рота синю пустоту І в ногах, як щось неспинне, Запечеться на льоду.
|