|
Світ, мов після сотворіння, Без страждальницьких світил, Навіть майже без веління Пресловутих вишніх сил. Світла духу блиски кволі Відбиває світлий лід, В райську драму мимоволі Осяйнувши тайний вхід. Скніють там Адам і Єва, Сподіваючись тепла З криги віт модрини – древа На межі добра і зла.
|