|
Даремний наш острах до ночі – В ній квітів ясні кольори Півтоном струмують у очі Крізь місячне сяйво згори Ті барви відтінків нестями Рослинних уквітчаних див Бажаю, щоб миті чуттями Уважний мій вірш освітив. Потемки палаючих маків І місяця зблідлі тони Рукописом, сповненим знаків, Не читаної таїни. Що різало око й рябіло, Пом’якшене тінню дано, Щоб з ночі вглядалося сміло У настіж відкрите вікно І те, що вишукує погляд З осяяних місяцем віт, Рядками ряснітиме поряд, Аж поки займеться на світ.
|