|
Хвороб тягар тілесний Мені не по нутру. Візьму я ключ важезний І серце відіпру. З гучним відкрию дзвоном, Хай стон огнем стає. Впаду земним поклоном, Заплачу про своє – Про все, що схоронило Життя під літ покров, І вилило в чорнило Стемнілу з горя кров. Й хімічні проби навіть Не розберуть як слід, Чому кривава налідь Не просочиться в лід.
|