|
Шепіт зір у глибі ночі, З вітерцю в морозний ліс Навертав мені на очі Відчуття нещадних сліз. І за стільки літ по тому Здогадатися б аби: Манівці глухі від дому – Стежка чи стезя судьби? Крізь доріг безлюддя дальні Домом маряться мені Бурелому сни криштальні В хаотичній глушині.
|