|
Вона іще жива, Расєя, Найнебезпечніша з Горгон. І заржавілий щит Персея, Не про її судився скон. Той лиш химер не винуватих, Кентаврів нищив згаряча, Він голову і свого брата На вістря насадив меча. Герой сп’янів хмелями меду Та слави знуджених щедрот, Ще й негритянку Андромеду Поїв, заливши пійлом рот... З Горгоною ж боротись – Музі! Без зброї йде в кубло старе, Хоч, в очі глянувши Медузі, Закам’яніє – і помре.
|