|
Чуття найдуть у пізній час Неясно, як у лісу стоні, Мов багатьох долонь ураз Відчую дотики в долоні. Й мені, здається, все одно, Що мрія тут, а що – обмани, Вже темне мариться вино, Розлите вповні у стакани. І очі жінки в далині, Котрих чистіше не буває. Непрохана сльоза мені На зір невчасно напливає.
|