|
Потухнуть свічі восковії В іще не зламаних церквах, Коли туди зайти зволію У смертній піні на губах. Внесуть мене мов плащаницю, Зібгавши біль весь у жмутки. І від лікарні чи в’язниці Я відверну свої думки. Востаннє видихну на ладан, Ледь похитнувши дим кадил... Хіба тоді забути ладен Про жах безпам’ятних могил.
|