|
Пензля тінню маховою Хмар осяявши клубки, Кіноваром барвить хвою, Пробивається в шибки. І, схитнувши занавіску, Заструмить у дзеркала, Та його відкине різко Таємнича сила скла. Він, з розсадою й геранню В натюрморті заодно, Кров’ю в очі в пору ранню Цебенить через вікно.
|