|
Без книг, в безлюдді на віку, Де лиш природі віра, Замінить мову він людську На дикі рики звіра. Руками вириє нічліг Крізь шерех листя палий Той здичавілий чоловік, Інтелігент бувалий. І з шкури випнутим ребром Змаливши силу зросту, Різниці між добром і злом Уже не вчує просто. Та вмившись якось на зорі Джерельною водою, Як вовк, до місяця вгорі Завиє самотою...
|