Наче Ной, понад моря хвилі
Голубів я метну вперед
І в пустельнім зими засиллі
В білу даль їх почнеться злет.

Та в польоті в стрімку негоду
Все слабішають крила птиць,
Ціпеніє ковчег від льоду
Край останніх моїх границь

Час у путь! Корабель позаду,
Хай стримить на віки в льоду.
В заметіль до свого Арарату
З сил останніх льодами йду.
Тетяна Чорновіл2019