|
Тут першого вірша листком Я розпалив костер, І попіл від людей тайком В долонях я розтер. Та, відігрівшись, я не міг Згадати тих рядків жарких. І як настигне знов імла Колючих завірюх, Коли мертвецька стужа зла Все замете навкруг – В пургу – я знову без жалю Огонь віршами розпалю.
|