|
Пішло в поштовій бандеролі З невтішним траурним клеймом Все, що ятрило гострі болі, І в сні не марилося сном. Хіба, спливло з безсонь наруги Чи дум рискованої гри Між завивання завірюхи Земної зимної пори. Для мене, ще як був хлопчиськом, Який витав у вись небес, Минуло все, що знав так близько, І спогад із літами щез. Я з серця рвав надії марні, Гірку тамуючи сльозу, Ледь не пропав десь у лікарні Чи в божевільні поблизу. Про те незбутнє згадка кожна Стискає серденько моє, Й незримо дальня путь тривожна До ранку спати не дає.
|