|
Я торкнувся казки І згубив дотла, Мить людської ласки Смертю їй була. Між завій розквітла, Мчала до вікна. Мов метелик, світла Прагнула вона. Крилець вир лапато З хмар мете зима, Та між снігопаду Казки вже нема. Вийду в далеч сніжну, Втру сльозу гірку, Дмухну з пальців ніжну Білу тінь пилку.
|